Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Наукові школи

    Україна - «Україні»
    Наукові школи: стан і перспективи


    Від розвитку та цілеспрямованої наукової роботи в рамках наукових шкіл  значною мірою залежить науковий імідж університету і якість підготовки студентів.
    Тлумачний словник визначає наукову школу як напрям у науці, пов'язаний єдністю спільних поглядів, наступністю принципів і методів. За визначенням К.Ланге, наукова школа - це неформальний науковий колектив, сформований навколо відомого вченого на базі наукової установи, який поєднує з метою колективної розробки певної наукової ідеї, проблеми, напряму низки окремих наукових колективів. М.Семенов визначає наукову школу як своєрідний спосіб мислення і дії в науці, у підході до вирішення будь-яких наукових проблем. У той же час Б.Кедров підкреслює, що наукова школа - це, насамперед, структурна ланка сучасної науки, яка дозволяє концентрувати зусилля відносно молодих вчених під керівництвом засновника даного наукового напряму на вирішення певної, окресленої галузі актуальних наукових проблем.
    Є два шляхи формування наукової школи: еволюційний і комерційний. Перший із них передбачає поступове формування і розвиток наукового колективу і матеріальної дослідницької бази в рамках розвитку ВНЗ. Комерційний шлях передбачає запрошення стороннього лідера зі сформованим колективом, що вимагає створення ексклюзивних умов: потужної матеріальної бази та високої оплати праці.
    Серед чинників ефективного функціонування наукових шкіл можна виділити наступні:

    • визначення наукового напряму, актуальної профільної наукової теми, перспективи її розвитку;
    • формування наукових підрозділів (інститут, відділ, лабораторія, центр) при університеті, факультетах, кафедрах;
    • формування наукових колективів, ретельне планування наукових досліджень;
    • створення сучасної матеріально-технічної дослідницької бази;
    • наявність докторантури, аспірантури, інституту здобувацтва;
    • опублікування фундаментальних наукових праць: монографій, науково-методичних посібників, статей у фахових виданнях, зокрема міжнародних;
    • наявність фахового наукового періодичного видання;
    • щорічне проведення наукових заходів: симпозіумів, конференцій, семінарів.

    Ознаками наукової школи є наявність ієрархічно структурованої наукової спільноти, яка розвивається у часі і просторі; спрямованість на розробку нового, оригінального напряму у науці; спільність наукових інтересів, принципів та методичних підходів при виконанні продуктивної програми досліджень; наявність декількох поколінь учених (ланка «учитель - учень»), об'єднаних визнаним лідером; підвищення наукової кваліфікації учасників школи; опублікування наукових результатів (публікації, доповіді).
    Критеріями визнання наукової школи є: відповідність профільної теми державним пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, програмам Міністерства освіти і науки, Національної асоціації наук, галузеві; реєстрація НДР у рамках профільної теми в УкрІНТЕІ; захист докторських і кандидатських дисертацій за напрямом школи; наявність відкриттів, винаходів; опублікування монографій, публікацій у фахових виданнях, депонування звітів; організація наукових заходів: щорічних міжнародних чи всеукраїнських конференцій, постійно діючих семінарів; створені на базі школи діючі науково-виробничі структури державного рівня.
    Тільки формування таких структурованих наукових шкіл, які працюють та розвиваються за ретельно продуманою схемою та планом, може забезпечити ефективний розвиток науки в університеті і забезпечити його власними науково-педагогічними кадрами.
    Саме таке завдання було поставлено перед кожним структурним підрозділом університету. Зародки наукових шкіл почали формуватись в університеті ще у 2000-2003 роках. Наприклад, М.І. Томчук, В.Г. Красиленко (Вінниця), П.І. Юхименко (Біла Церква), В.І. Лисенко (Мелітополь), А.І. Берлач (Київ) та інші. Але більшість наукових шкіл  розвивались стихійно. З 2005 року створення та розвиток наукових шкіл набули системності та планомірності.
    На сьогоднішній день у базовій структурі створені, розвиваються і мають конкретні наукові здобутки та впровадження такі школи в Інституті економіки та менеджменту (керівник Л.Ф.Романенко); в Інституті права та суспільних відносин (керівники А.І.Берлач, В.М.Бебик); в Інженерно-технологічному інституті (керівники В.В.Малишев, Т.О.Кудикіна, М.М.Калакура, В.О.Ромоданова); в Інституті соціальних технологій (керівник І.М.Башкін).
    У територіально відокремлених структурних підрозділах серед таких шкіл можна виділити у Білоцерківському інституті - П.І.Юхименко; у Вінницькому інституті - М.І.Томчук, В.Г.Красиленко, Д.В Чернілевський; у Мелітопольському інституті - В.І.Лисенко; у Миколаївському інституті - В.Г.В'юн, Ю.М.Оришака, А.Г.Михайлик та інші; у Полтаві - В.К.Зернова, Г.М.Бойко; а також наукові школи у Карпатському і Хмельницькому інститутах.
    Започатковані, мають певні здобутки і розвиваються наукові школи у базовій структурі (Кураєва, Сергійчук), Луцькому (Дем'янчук, Ягенський),  Житомирському (Дікова-Фаворська), Кіровоградському (Барно) інститутах.
    За 2006-2007 роки розроблені реальні проекти розбудови нових шкіл, які перебувають у стадії формування: А.Г. Тимошенко, В.В. Клименко і А.Ф. Антипчук (Київ), М.В. Макаренко (Луцьк), В.Н Губар і А.Т. Опря (Полтава), О.О. Ставицький (Рівне).
    Аналіз доробку наукових шкіл показав, що тематика переважної більшості з них відповідає державним пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки. В цілому дослідження нашого університету охоплюють практично весь спектр визначених Законом України пріоритетних напрямів.
    Дуже важливим для визнання наукових шкіл і для рейтингу університету в цілому є кількість зареєстрованих наукових тем в УкрІНТЕІ. На жаль, вона не перевищує десяти. Тож на це треба звернути особливу увагу. 
    Наукові школи мають бути основним джерелом поповнення кадрового складу підрозділів університету, і це є одним із головних завдань їх діяльності. Загальним недоліком наукових шкіл є недостатньо спланована робота над підвищенням наукової кваліфікації учасників. Із 2000 року в рамках шкіл захищено 7 докторських і 36 кандидатських дисертацій (за цей же період по університету захистились 10 докторів та 87 кандидатів наук). За останній час робота набула плановості - з 204 викладачів університету, які підвищують свою наукову кваліфікацію, у складі наукових шкіл налічується вже 24 докторанти,  81 аспірант, 63 здобувачі. Але роботу з кадрами треба і в подальшому ретельно планувати.
    Важливим аспектом є поповнення кадрового резерву із числа студентів. Для цього в університеті постійно організовуються конференції, конкурси наукових робіт,  визначаються науковці року. Введена в дію система пільг для студентів-відмінників, які знаходять час і для науки. На жаль, поки що після закінчення університету на викладацьку роботу ідуть лише одиниці.
    На сучасному етапі розвитку університету важливе значення має опублікування наукових праць - монографій, підручників та посібників із грифом МОН, статей у фахових виданнях, які характеризують результативність наукової школи і є одним із важливих рейтингових показників оцінки університету.
    Потребує більшої уваги практична реалізація здобутків наукових шкіл. Багато розробок так і залишається на рівні теорії чи впроваджені тільки на університетському рівні, хоча могли б поповнити базу завершених розробок університету, готових до впровадження.
    Гострою залишається проблема фінансування наукових розробок. Із 2004 року науковці університету подавали запити на фінансування наукових розробок до МОН України, а також до Європейських фондів (ТЕМПУС, ПАУСІ, МАТРА). Тільки після отримання ІУ рівня акредитації у 2007 році ми одержали перші три позитивні рішення від Державного фонду фундаментальних досліджень. Ряд тем наших структурних підрозділів, спрямованих на розв'язання регіональних проблем, фінансуються з місцевих бюджетів.

    Таким чином, перед нами стоять такі завдання щодо подальшого розвитку наукових шкіл:

    • Узгодити профільні наукові теми з державними та галузевими програмами наукових досліджень і оновити тематичний план наукових досліджень університету на 2009-2011 роки.
    • Запровадити обов'язкову реєстрацію НДР в УкрІНТЕІ.
    • На основі тематичного плану визначити наскрізні теми досліджень (магістерських робіт та кандидатських дисертацій) для формування кадрового потенціалу  наукових шкіл.
    • Проаналізувати результати наукових досліджень, визначити можливі галузі їх застосування і передати до університетської бази завершених НДР. Для подальшої координації діяльності наукових шкіл доцільно опублікувати каталог завершених наукових розробок Університету «Україна».
    • Підготувати обґрунтування та пакет необхідних документів для відкриття докторантури.
    • Вивчити перспективні спеціальності та реальні можливості щодо створення спеціалізованих рад по захисту дисертацій.

     

     

    НАУКОВА ШКОЛА АБО ШЛЯХ ДО ХРАМУ

     

    Ця публікація відкриває низку статей на інформаційно-публіцистичному Інтернет-сайті «Трибуна України» про видатних учених Університету «Україна» та наукові школи, керовані ними.

    Як відомо, «якщо шлях не веде до храму, навіщо він?» Перефразуємо мудрість: якщо храм науки тебе не цікавить, то навіщо в нього заходити? Як побачити в починаючому досліднику лідера? Як його підтримати? Чи не це сьогодні найважливіше завдання керівника наукової установи, ВНЗ? Адже без лідера не виникне школа.

    Від розвитку та цілеспрямованої наукової роботи в рамках наукових шкіл значною мірою залежить науковий імідж університету і якість підготовки студентів.

    У будь-якому з університетів Україні поява неординарної особистості - наукового лідера може сформуватися наукова школа. Вона, як правило, зростає повільно, «дозріваючи» поступово - якщо є здібні учні, актуальний об'єкт досліджень і матеріальні можливості. Народитися раптово вона не може. Головна умова її виникнення - наявність особистості, істиного вченого.

    На 10 тис. населення в Україні припадає 55 учених. За цим показником наша держава поступається США, ФРН і Японії (відповідно - 76, 126 і 90 вчених). Україна в змозі виконувати фундаментальні розробки на рівні розвинених держав світу при відповідних змінах у структурному розподілі наукових кадрів. Сьогодні основна частина вчених в Україні працює у ВНЗ і академічних НДІ, 11% - у галузевому секторі і лише 0,2% вчених припадає на промисловий сегмент. Для порівняння: у США понад 70% науки зосереджено в компаніях, в Японії - понад 90%. Наднизький у нас також рівень упровадження: із 40 тис. виконуваних розробок щорічно використовується у виробництві лише до 16%. Крім того, в середньому на одну розробку в Україні припадає лише 15-30 тис. гривень. В Україні - один із найнижчих рівнів фінансування науки у світі - 11 $ на душу населення, у США - 1000 $, Японії – 900 $., Фінляндії – 800 $., Росії – 60-66 $.

    Вищою формою творчого об'єднання є наукова школа. Це справжній, абсолютно не формальний союз дослідників. Його неможливо створити в наказовому порядку, за допомогою адміністративного підходу. Жорстке регламентування здатне поставити під удар сформовані в науковій школі закономірності, традиції, її ієрархію. Це світ особливих взаємин - і замкнутий, і відкритий.

    Ознаками наукової школи є наявність наукової спільноти, яка розвивається у часі і просторі; спрямованість на розробку нового, оригінального напряму у науці; спільність наукових інтересів, принципів та методичних підходів при виконанні продуктивної програми досліджень; наявність декількох поколінь учених (ланка «учитель - учень»), об'єднаних визнаним лідером; підвищення наукової кваліфікації учасників школи; опублікування наукових результатів (публікації, доповіді).

    Критеріями визнання наукової школи є відповідність профільної теми державним пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, програмам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Національної асоціації наук, галузі; захист докторських і кандидатських дисертацій за напрямом школи; наявність відкриттів, винаходів; опублікування монографій, публікацій у фахових виданнях, депонування звітів; організація наукових заходів: щорічних міжнародних чи всеукраїнських конференцій, постійно діючих семінарів; створені на базі школи діючі науково-виробничі структури державного рівня.

    Тільки формування таких структурованих наукових шкіл, які працюють та розвиваються за ретельно продуманою схемою і планом, може гарантувати ефективний розвиток науки в університеті і забезпечити його власними науково-педагогічними кадрами.

    Наукова школа - це співдружність людей, що сформувалася під егідою особистості - вченого-лідера, який має ідеї, теми для розробки. Немає лідера – немає і школи. Кращі школи - ті, де послідовники лідера займаються активною дослідницькою роботою в актуальних напрямах і об'єднані ідеями, методиками, науковими традиціями, розширеною співпрацею, пошуком нових фактів. У науковій школі висуваються гіпотези, концепції, теорії. У ній не бояться дискусій, опонентів. Тут є (повинно бути!) все для свободи творчості.

    У науковій школі переважають нові ідеї, ініціатива, самостійний пошук. У звичайному науковому колективі працюють за завданням - «від» і «до». У науковій школі - постійний, багаторічний пошук із запровадженням нових методик, підходів, адекватних завданням. У науковому колективі пошук, дослідницька робота окремої особистості нерідко завершується закінченням дисертації. У науковій же школі між членами неформального співтовариства постійно тривають «мозкові атаки». У науковій школі працюють люди не з примусу, а за бажанням. Все це, звичайно, в ідеалі. Нерідко й у самій серцевині наукової школи бувають зіткнення, скепсис працюючих поруч або елементарна заздрість. Але справжня наукова школа, очолювана стійким лідером, завжди здатна ці негативні явища перебороти в інтересах розвитку свого напряму.

    Але один із критеріїв лежить на поверхні - це кількість захищених дисертацій. Проблема формування наукового лідера, його становлення, психологічної орієнтації на створення свого колективу потребує вивчення у кожному конкретному випадку.

    Тільки вчений-особистість, вчений із новими думками, генератор гіпотез та ідей здатний критично аналізувати й синтезувати результати дослідження, може створити наукову школу. Якщо наукова установа - спільнота здібних і підготовлених людей - не має мудрого керівника, то школа не виникне. Наукова школа не зможе сформуватися навіть за наявності великого вченого, якщо він - індивідуаліст, інтроверт. Це може бути здатний, навіть геніальний одинак - творець, який не володіє талантом дослідника-вчителя. До речі, це стосується й інших видів діяльності: чудовий спортсмен не завжди може стати настільки ж яскравим тренером.

    Лідером у науці може бути лише творча особистість. Це людина зі своїм особливим способом мислення, бажанням проникнути в сутність предмета й піти далі. Творчість - найбільш ефективна школа терпіння і ясності Вона вимагає щоденних зусиль, бачення самим собою точної оцінки меж істини, вимагає міри і сили.

    Дослідник, що володіє ідеями і легко віддає їх, вміє підказати, якими шляхами рухатися, стає дослідником-учителем. Не вчителем, що викладає готові знання, не лектором, не простим проповідником, а гуру, який проводить свою наукову паству і йде попереду неї і разом із нею. Він повинен володіти творчою фантазією (визначити спочатку, що саме треба шукати, тобто визначити тему), бути драматургом (створити план теми) і режисером (розставити «акценти», дати напрям пошуку, визначити послідовність), критиком і редактором. При цьому він повинен бути психологом, щоб знайти співробітників, здатних захопитися.

    Ставлення до пошукових робіт у сфері наукової діяльності в нашій країні в різні періоди було неоднаковим. Вважали, що будь-яка наукова робота повинна завершитися позитивними, а не негативними результатами. Більше того, потрібно було впровадження. Тим часом, навряд чи варто шкодувати час на пошукову роботу. Хоча, дійсно, вона може привести у безвихідь. Але негативний результат також цінний. Не пройшовши дорогу, не дізнаєшся про всі її особливості, повороти, вибої. Звідси виникає ще одна необхідна якість наукового лідера - вміння не лише надихати на пошук, а й спокійно, філософськи сприймати невдачі, більше того - цінувати помилки, бо вони багато чому можуть навчити. Сам по собі пошук за хорошої організації наукового процесу також може принести задоволення, попутно відкрити нові, несподівані відгалуження, свіжі ідеї.

    Я, маючи багатий досвід наукової діяльності, переконаний, що повна моральна, фінансова, організаційна підтримка наявних наукових шкіл - поки що єдиний шлях врятувати науку в Україні.

    Підставою для віднесення якогось неформального колективу до наукової школи повинні бути головний напрям досліджень, кількість публікацій, індекс цитування (не лише окремого учасника школи, але і всіх, хто в неї входять), кількість захищених дисертацій.

    На сьогоднішній день у базовій структурі Університету «Україна» створені, розвиваються і мають конкретні наукові здобутки низка наукових шкіл, які очолюють відомі вчені, доктори наук, професори Таланчук П.М., Романенко Л.Ф., Берлач А.І., Бебик В.М., Мних М.В., Фрицький Ю.О., Забара С.С., Олефір В.І., Малишев В.В.

    Започатковані й розвиваються наукові школи у базовій структурі Університету під керівництвом Ломачинської І.М., Мурашина О.Г., Ромоданової В.О., Антипчук А.Ф., Башкіна І.М., Кокуна О.М., Кураєвої І.В.

    У територіально відокремлених структурних підрозділах серед керівників таких шкіл можна назвати у Білоцерківському інституті - П.І. Юхименко; у Вінницькому інституті - М.І. Томчук, В.Г. Красиленко, Д.В. Чернілевський; у Мелітопольському інституті - В.І. Лисенко; у Миколаївському інституті - В.Г. В'юн, Ю.М. Оришака, А.Г. Михайлик та інші; у Полтаві - В.К. Зернова, Г.М. Бойко; а також наукові школи у Карпатському і Хмельницькому інститутах.

    Започатковані, мають певні здобутки і розвиваються наукові школи у базовій структурі (Кураєва, Сергійчук), Луцькому (Дем'янчук, Ягенський), Житомирському (Дікова-Фаворська О.М.), Кіровоградському (Барно О.М.) інститутах.

    За 2006-2007 роки розроблені реальні проекти розбудови нових шкіл, які перебувають у стадії формування: А.Г. Тимошенко, В.В. Клименко і А.Ф. Антипчук (Київ), М.В. Макаренко (Луцьк), В.Н. Губар і А.Т. Опря (Полтава), О.О. Ставицький (Рівне).

    Аналіз доробку наукових шкіл показав, що тематика переважної більшості з них відповідає державним пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки. В цілому дослідження нашого університету охоплюють практично весь спектр визначених Законом України пріоритетних напрямів.

    Дуже важливим для визнання наукових шкіл і для рейтингу Університету в цілому є кількість зареєстрованих наукових тем в УкрІНТЕІ. На жаль, вони не перевищує десяти. Тож на це треба звернути особливу увагу.

    Наукові школи мають бути основним джерелом поповнення кадрового складу підрозділів Університету, і це є одним із головних завдань їх діяльності. Загальним недоліком наукових шкіл є недостатньо спланована робота над підвищенням наукової кваліфікації учасників. Із 2000 року в рамках шкіл захищено 7 докторських і 36 кандидатських дисертацій (за цей же період по Університету вцілому захистились 10 докторів та майже 300 кандидатів наук). За останній час робота набула плановості - з 204 викладачів Університету, які підвищують свою наукову кваліфікацію, у складі наукових шкіл налічується вже 24 докторанти, 81 аспірант, 63 здобувачі. Але роботу з кадрами треба і в подальшому ретельно планувати.

    Важливим аспектом є поповнення кадрового резерву із числа студентів. Для цього в Університеті постійно організовуються конференції, конкурси наукових робіт, визначаються науковці року. Введена в дію система пільг для студентів-відмінників, які знаходять час і для науки. На жаль, поки що після закінчення Університету на викладацьку роботу ідуть лише одиниці.

    На сучасному етапі розвитку Університету важливе значення має опублікування наукових праць - монографій, підручників та посібників із грифом МОН, статей у фахових виданнях, які характеризують результативність наукової школи, і є одним із важливих рейтингових показників оцінки університету.

    Потребує більшої уваги практична реалізація здобутків наукових шкіл. Багато розробок так і залишається на рівні теорії чи впроваджені тільки на університетському рівні, хоча могли б поповнити базу завершених розробок Університету, готових до впровадження.

    Гострою залишається проблема фінансування наукових розробок. Із 2004 року науковці Університету подавали запити на фінансування наукових розробок до МОН України, а також до Європейських фондів (ТЕМПУС, ПАУСІ, МАТРА). Тільки після отримання ІУ рівня акредитації у 2007 році Університет одержав перші три позитивні рішення від Державного фонду фундаментальних досліджень. Ряд тем структурних підрозділів, спрямованих на розв'язання регіональних проблем, фінансуються з місцевих бюджетів.

    Таким чином, перед Університетом стоїть таке завдання щодо подальшого розвитку наукових шкіл: це - узгодження наукової теми з державними та галузевими програмами наукових досліджень і оновлення тематичних планів наукових досліджень Університету на 2011 рік. На основі тематичного плану треба визначити наскрізні теми досліджень (магістерських робіт та кандидатських дисертацій) для формування кадрового потенціалу наукових шкіл; проаналізувати результати наукових досліджень, визначити можливі галузі їх застосування і передати до університетської бази завершених НДР. Для подальшої координації діяльності наукових шкіл доцільно опублікувати каталог завершених наукових розробок Університету «Україна». Підготувати обґрунтування та пакет необхідних документів для відкриття докторантури. Вивчити перспективні спеціальності та реальні можливості щодо створення спеціалізованих рад по захисту дисертацій.

    Істиний учений - це дійсно і поет, і творець, поет-дослідник, бо він шукає думки, образи, спеціально або мимоволі вивчає події, психологію, природу. Бути вченим – спосіб життя, робота без часу. Натхнення – це і є «внутрішній вогонь». Що його підтримує – загадка. В одного є, в іншого – немає і не буде. Така людина, навіть далеко не обділена здібностями, живе, не прагнучи віддавати всього себе праці. Натхнення народжує ідеї, відсутність його – веде до зневіри в науку, песимістичного відношення до творчості. Справедливо – немає нічого гіршого за молодого песиміста. Якщо молода людина скептично ставиться до дослідницької діяльності, то найкраще їй відразу ж шукати іншого застосування своїм силам. Прагнення триматися у колі своїх знань, консерватизм мислення, стійка прихильність до догм не сприяють свободі думки, а, навпаки, перешкоджають творчості. Зосередженість на об'єкті дослідження, повна віддача цьому процесу і, природно, спостережливість – якості, які, безсумнівно, ведуть до успіху в науці, втім, як і в багатьох інших формах діяльності людини.

     

    Ігор Конвісер,

    професор Університету «Україна»