Олійник Інна
Олійник Інна
Заспіває – й сонечко засяє
Інна Олійник... Це ім'я не один раз чули студенти нашого університету. Здавалося б, молода дівчина, а вже встигла виступити в Черкасах, Одесі, Каневі, Кіровограді, Світловодську. У Києві вона перемогла на фестивалях "Сяйво надій" (2003, 2004 pp.), "Барви осені", "Зоря надій", "Повіримо у себе", а також на творчому конкурсі "Талановита молодь". "Загалом, фестивалів було так багато, що я всі не пам'ятаю", - жартує співачка.
Творча діяльність почалася з пісні "Щебетала пташечка".
— Мені було дуже приємно, коли дівчата зі старших класів, почувши, як я співаю, запросили мене, першокласницю, виступати на концертах.
Активно займатись музикою почала з четвертого класу. Завжди "діставала" вчительку музики, щоб вона розучувала ті пісні, які я хочу, бо мені не хотілося співати те, що пропонувала педагог. На жаль "мої " пісні не всі знали, і тому я прийняла рішення співати акапелло (щоб не чекати музиканта, який прийде і буде зі мною працювати). Отже, стиль визначився сам собою. Після школи вступила до культосвітнього училища на спеціальність "Народне пісенне мистецтво", але так склалося, що я не закінчила його за станом здоров'я.
Інна до сих пір шкодує, що їй так і не вдалося завершити почату справу. "Це мій біль, який залишився до сьогодні".
На питання, як вона опинилась у нашому університеті, дівчина відповіла:
— Ще з дитинства мене цікавили гуманітарні науки. Одного разу по телевізору почула про Університет "Україна" і вирішила спробувати вступити. Так як дуже хотілось розібратись у собі, то з усіх спеціальностей обрала психологію. Все літо вчила біологію, але доля вирішила інакше. Врешті-решт я склала іспити на спеціальність "Соціальна робота".
Так, завдяки випадку або долі, ряди соціальних працівників поповнила не тільки "зірочка" із золотим голосом, а й чуйна, хоробра дівчина. Ви спитаєте, в чому вона, ця хоробрість, якій можна тільки позаздрити. Справа в тому, що Інна була активною учасницею Помаранчевої революції. Вона не боялась не тільки висловлювати свою думку, але й захищати її.
— Я мріяла виступити на Майдані, бо знаю силу свого голосу, бо хотіла змусити людей замислитись про майбутнє своєї країни.
А ще я пересвідчилась у тому, що природа, Бог щедро наділяють таких людей, як Інна, багатьма талантами. Дівчина пише вірші, і це їй вдається. Ось уривок із її поезії, присвяченої Майдану Незалежності:
Вставай, народе України!
Вставай, бо завтра буде пізно.
Своє "Ганьба" злочинній зграї
Скажи рішуче, твердо, грізно.
Народе, ти - могутня сила!
Хоч страшно голос подавати,
Відстоюй Правду, коли воля мила,
Мільйони "Хам" не зможе розігнати.
Вікторія ГРИГОР'ЄВА,
студентка III курсу
(спеціальність "Соціальна робота"),
Газета «Університет «Україна», №1-2, 2005