Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Столярчук Олег

Столярчук Олег

 

Столярчук Олег – студент Хмельницького інституту соціальних технологій, майстер спорту України з футболу, кандидат у майстри спорту з плавання і більярда. 

 

Не зупиняючись на досягнутому

 

Читачі "Студентської смуги " вже знайомі зі студентом 4 курсу спеціальності "Фізична реабілітація " Олегом Столярчуком. Він - єдиний спортсмен із Хмельниччини, який є членом збірної команди України з футболу серед інвалідів-ампутантів. Минулого року Олега було визнано кращим голкіпером на чемпіонаті світу в Афінах, при тому що це був його дебют у цьому виді спорту.

Спортсмен повернувся з Ріо-де-Жанейро, де проходив VI чемпіонат світу з футболу серед інвалідів-ампутантів, і охоче з нами зустрівся.

- Олеже, як тривала підготовка до чемпіонату?

- 3 25 липня по 9 серпня проходили збори на полі міста Обухів, де тренується молодіжна збірна України з футболу. Була саме спека - 37-38 С°, але це нам допомогло адаптуватися потім у Бразилії.

- Розкажіть, будь ласка, про хід чемпіонату. Скільки зустрічей дуло у нашої команди?

- У матчі-відкритті Україна-Бразилія ми зіграли у нічию, і при цьому здивували всіх. Такий результат дав підставу прогнозувати, що змагання будуть лише між трьома командами (України, Росії, Англії). Бразилія у грі з нами нічого не показала, можливо, так вони вводили всіх в оману, ще й програли другу зустріч англійцям (0:1). Та все ж зуміли потрапити у півфінал і розгромили Англію з рахунком 6:1. У другому півфіналі зустрілася Росія і Україна, ми програли (0:3). У матчі за третє місце ми мали територіальну перевагу і більше володіли м'ячем, але пропустили стрімку контратаку, після якої пропустили один м'яч, який став вирішальним у цій зустрічі. У фінальному матчі зустрілися Бразилія і Росія. Після двох тотальних помилок голкіпера збірної Росії Бразилія повела у рахунку, але росіянам у другому таймі вдалося відіграти один м'яч і залишок часу вони провели біля воріт суперника. Все ж їм не судилося стати втретє поспіль чемпіонами світу. Після трирічної перерви бразильцям вдалося повернути собі титул чемпіонів світу. Україна посіла 4 місце.

- З яким настроєм наша команда їхала на чемпіонат? Який склад команди?

- Ми поставили дві задачі: задача мінімум - потрапити у півфінал; задача максимум - дати гідний бій фаворитам у фінальній зустрічі і взяти одне з призових місць. Команда не оновлювалася "свіжими" гравцями вже декілька років. Середній вік - за 30. На відміну від нас, англійці майже повністю поновили свій склад, і це була темна конячка для інших команд.

- Скільки ігор провела команда України?

- Всього 7 зустрічей за 9 днів. 5 ігор у груповій стадії чемпіонату, 1 - півфінальна і матч за 3-є місце. З них я відстояв на воротах 4,5 гри. Це багато для спортсменів-інвалідів, але умови сприяли швидкому відновленню сил. Була лише одна перешкода - спека.

- Які Ваші враження від Бразилії, цієї нації та її культури?

- Найяскравіше враження - це дивне поєднання природної краси та величі з побутовою простотою людей, які там живуть. Коли наш літак заходив на посадку, мене вразив найбільший у світі міст, який з'єднує передмістя Нітерої з Ріо. Збулася моя мрія - відчути велич океану і його хвиль. Здавна відомо, що Бразилія славиться своїм пляжем Копакабана, який захопив нас різноманітністю усіляких див. Тут люди ліплять чудернацькі фігури та величезні замки з піску, показують середньовічні фокуси, нав'язливо пропонують сувеніри. А взагалі, нація фанатіє футболом. Весь пляж всипаний футбольними воротами, лише інколи можна побачити волейбольну сітку. По місту футбольні поля біля кожного будинку, там навіть вночі, при прожекторах грають у футбол.

- Чи відвідали Ви одне із див світу - найбільшу статую Ісуса Христа?

- Звичайно, але там це диво називають Каркавадо. Висота її 30 метрів, а довжина однієї руки Христа - 2 м. Щодня там бувають тисячі людей із різних кінців світу. У самому Ріо дуже багато маленьких та великих церков різних конфесій. У вихідні дні всі вулиці порожні - люди на богослужіннях. А перед грою бразильці накривалися прапором і на колінах молилися Богу.

- Повертаючись до спорту... Що змінилося у Вашій кар'єрі?

- Після цього чемпіонату мені присуджують звання майстра спорту України. Попереду чемпіонат Європи в Англії, де ми поборемось за призове місце.

- Які Ваші плани па майбутнє?

- Зараз я навчаюся на 4 курсі за спеціальністю «Фізична реабілітація» у Хмельницькому інституті соціальних технологій. Граю за інститутську команду на першості міста та універсіадах усіх структурних підрозділів університету. Після здобуття освіти та виконання звання майстра спорту міжнародного класу планую тренувати дітей із особливими потребами. Зараз я працюю в Інваспорті тренером із більярду, але є мета розвивати футбол.

- Що Ви побажаєте нашим читачам?

- Бажаю щиро любити своє місто, свою країну, свій народ... Ставити перед собою мету і досягати її, не зупиняючи на досягнутому, тому що людські можливості не обмежені.

- Вам, Олеже, гарних свят, сили та нових перемог! Дякуємо за розмову.

 

Розмовляла Олена БРОВАРСЬКА

Інформаційний бюлетень №4(4) січень 2006

«Студентська смуга»,

Хмельницький інститут соціальних технологій