Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Шекеряк Ганна Михайлівна

Шекеряк Ганна Михайлівна 

 

З весною в серці

 

Викладач спеціальності «Видавнича справа та редагування» Івано-Франківської філії Університету «Україна», талановитий журналіст Ганна Михайлівна Шекеряк.

Навчалась на факультеті журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Працювала редактором газети, заступником начальника управління у справах преси та інформації Івано-Франківської ОДА, керівником Івано-Франківського обласного відділу пошуково-видавничого агентства «Книга Пам'яті України».

Член Національної спілки журналістів України.

Крім того, Ганна Михайлівна – обдарована поетеса. Вірші друкувала у періодичній пресі та альманахах. Автор поетичної збірки «Осінній блюз пахучого дощу» (2007 р.). Ліричний світ її героїні – багатогранний і глибокий. Це рефлексії жінки, котра пізнала в житті і присмак щастя, і смуток розчарувань, та все ж не втратила віри в святе. Незламний вітаїзм наповнює всю збірку авторки, у серці якої не гасне весна.

 

 

Я НЕ ПРИДУМАЮ ВЕСНАМ РОЗЛУКУ

 

Я не шукаю стежок назад,

Я не придумаю веснам розлуку.

Осінь прийшла. Та ще наш листопад

В долю мою не стукає.

 

Осінь піде. Замете зима

Мною тобі не написані вірші.

Душу ховаю. І мерзну сама,

Не зігріваючи інших.

 

День відболів. І відцвів мороз

Дивним-предивним цвітом.

Серце чекає весняних гроз.

Осінь – над нашим цвітом.

 

 

ГОРИТЬ ЩЕ СВІЧКА

 

В моєму світі місце є для всіх,

В моєму серці – лиш тобі одному.

Мені одній – цей холоднючий сніг,

Мені – мій біль. Я не віддам нікому.

 

Ані краплини свого почуття,

Ані своєї змерзлої печалі.

Приходиш ти. Відходиш в небуття,

А я в собі лишаюся й надалі.

 

Щоб до кінця вже тут перестраждати,

Щоб і за тебе світ цей полюбить.

Любити всіх. Та лиш тебе кохати.

Горить ще свічка.

НА СНІГУ.

ГОРИТЬ.

 

 

ПРИНЕСУ ТОБІ, МАМО, РАНОК

 

Принесу тобі, мамо, ранок

На долонях своїх гарячих,

Чар-водою сполощу рани,

Хай розлука в хаті не плаче.

 

Принесу з-під Говерли квіти –

Бриндушки, що сніги збороли,

Щоб у серці гніздився квітень

І не плакав жовтень ніколи.

 

Принесу тобі, мамо, вечір,

Засолоджений медом-квітом,

Принесу голоси лелечі

І розквітле шовкове літо.

 

Лиш не плач вечорами, мамо,

Не ятри своє серце змучене.

Пролягли, як печаль, між нами

Рушники, що чекають заручин.