Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Школа Малишева В.В.

     ШКОЛА НОВІТНІХ ХІМІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

    Наукова школа професора Віктора Малишева

     

    Як казав засновник наукового комунізму Карл Маркс, і з цим не погодитись я не можу, в науці немає широкої стовпової дороги, і лише той досягає її сяючих вершин, хто, не лякаючись втоми, дереться в гору її кам'янистими стежками.

    Одним із яскравих представників, творців і організаторів наукової школи в Університеті «Україна» є директор Інженерно-технологічного інституту, доктор технічних наук, професор Віктор Володимирович Малишев. Йому трохи більше 50 років, а він уже відбувся як вчений, Він проклав дорогу собі і своїм учням своїми науковими дослідженнями, своєю працею, інтелектом, працьовитістю. Як кажуть, ця людина сома себе створила.

    У кожній науковій школі є своє кредо, з яким вона народжується та існує. Цього кредо намагаюсь дотримуватись та пропагую своїм колегам.

    Від розвитку та цілеспрямованої наукової роботи в рамках наукових шкіл значною мірою залежить науковий імідж університету і якість підготовки студентів. З появою неординарної особистості, а він – неординарна особистість, лідер, сформувалася наукова школа професора Віктора Володимировича Малишева.

    Але спочатку, де саме народився наш герой. Віктор Малишев народився 13 вересня 1960 року в м. Запоріжжі у родині службовців. Батько – головний інженер Запорізького абразивного комбінату; мати – інженер-технолог цього ж підприємства. За фахом обидва – хіміки-технологи за спеціальністю «Технологія високотемпературних електротермічних виробництв», із відзнакою закінчили Ленінградський хіміко-технологічний інститут ім. Ленради. Починаючи з четвертого класу, Віктор протягом 8 років активно займався спортом. «Спортивну кар’єру» закінчив кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики, а саме, спринту – бігу на короткі «вибухові» дистанції, де за лічені секунди треба вміти втиснути роки тренувань. Але отримав декілька травм і постав вибір між навчанням і наукою та спортом…

    Віктор закінчив із золотою медаллю загальноосвітню школу м. Запоріжжя і вступив на хіміко-металургійний факультет Запорізького індустріального інституту. Вибір майбутньої спеціальності певною мірою, мабуть, було зумовлено закладеними генами. Позначилася сімейна спадковість.

    Закінчуючи школу та беручи участь у численних хімічних олімпіадах, він зрозумів настанову батьків, що кожна хімічна задача має декілька варіантів вирішення, і цікаво шукати та знати їх. Та і рідне місто з його безліччю металургійних і хімічних виробництв відкривало перспективи батьківської стежки. Спрямованість навчального процесу в Запорізькому індустріальному інституті на хімічні та металургійні підприємства також зробила свою справу. Під час канікул Віктор працював у будівельних студентських загонах на важливих промислових об’єктах. Цікавим моментом у цей період було складання екзамену з хімії в рідному інституті. Лише з третьої спроби викладач поставив «відмінно»… Зараз можна думати і гадати: чому. Але не кожен викладач дозволить, коли йому на лекції виправляють помилки на дошці. Так робив Віктор. Не тому, щоб якось відокремитись, а за приниження студентів своєї рідної групи з боку цього викладача. Як потім з’ясувалось, призерам республіканських олімпіад в інституті взагалі «відмінно» ставили «автоматом».

    Будучи студентом, Віктор почав займатися науковими дослідженнями під керівництвом свого наукового наставника, професора О.Г. Берсименка в галузі високотемпературної фізичної хімії та електрохімії, що використовуються для одержання алюмінію. Він – ленінський стипендіат, закінчив інститут із відзнакою, захистив цікавий науково-дослідний дипломний проект, що було відмічено усіма членами ДЕК.

    Остаточному вибору майбутньої професії сприяла участь у республіканській студентській олімпіаді з хімії, бо, ще будучи студентом II курсу, Віктор став переможцем інститутської олімпіади і призером республіканської. І тоді його інститутські педагоги почали шукати шляхи до аспірантури в Києві.

    Після державних іспитів був рекомендований Вченою Радою інституту до аспірантури Інституту загальної неорганічної хімії АН УРСР, де продовжив дослідження в галузі високотемпературної фізичної хімії та електрохімії. Навчався і працював під керівництвом член-кореспондента АН УРСР В.І. Шаповала – одного із засновників зараз всесвітньо відомої школи високотемпературного електрохімічного синтезу. Вчений ніколи не пропонував готових рішень, даючи можливість до всього дійти самому. Вчився на роботах відомих учених – академіків Ю.К. Делімарського, О.В. Городиського, С.В. Волкова, член-кореспондента О.Г. Зарубицького, член-кореспондента В.Д. Присяжного, професора, доктора хімічних наук Є.В. Панова та інших. Їх доповіді на засіданнях наукових шкіл сприяли становленню як вченого. Вдячний своєму першому вчителю з електрохімічної науки – професору, доктору хімічних наук Х.Б. Кушхову.

    Трудову діяльність Віктор Малишев почав у цеху залізного порошку Дніпропетровського алюмінієвого заводу. Далі – аспірант відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР. В 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Високотемпературний електрохімічний синтез карбіду молібдену із оксидних розплавів», на той час першу і піонерську за тематикою високотемпературного електрохімічного синтезу. Далії – старший науковий співробітник згаданого Інституту, заступник завідувача відділом. Нагороджений дипломом Президії НАН України і премією НАН України за цикл наукових робіт. лауреат стипендії Президента України для молодих учених. Рішенням ВАК України присвоєно наукове звання старшого наукового співробітника. Як керівник і відповідальний виконавець брав участь у багатьох договорах національного і міжнародного рівнів.

    Закінчувалась аспірантура. І знов вибір: повертатись до рідного Запоріжжя, до друзів чи лишатись у Києві? Є вже троє дітей, бажання виростити їх, сприяти їх становленню та кар’єрі і розуміння того, що найбільш прийнятні умови для наукової діяльності – у столиці. І знов вибір: продовжувати жити в гуртожитку з трьома дітьми, чекаючи примарних шансів на отримання малогабаритної «гостинки», чи йти працювати «на квартиру» до молодіжного житлово-комунального комплексу? Завдяки розумінню керівництва інституту, дружному та згуртованому колективу однодумців, незвичній для науковців і наполегливій роботі (через тиждень по дві зміни в інституті та на будівництві) на реконструкції житлових будинків через три з половиною роки роботи каменярем, стропальником, гідроізоляційником була побудована власна квартира.

    З 2002 року Віктор Володимирович працює на посаді доцента, заступника завідувача кафедри хімічної технології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Саме в цьому навчальному закладі за сприяння керівництва університету та особливо Президента Петра Михайловича Таланчука розкрився його науковий потенціал та організаторські здібності. За шість років роботи Відповідальним секретарем Приймальної комісії до Університету було зараховано понад 50 000 студентів. У 2003 році за вагомий особистий внесок у розвиток освіти та науки, виховання молоді нагороджений Подякою Голови Київської міської державної адміністрації, в 2004 р. – за високий професіоналізм – Почесною грамотою Кабінету міністрів України. В 2006 році рішенням ВАК України В. Малишеву присвоєно вчене звання доцента.

    В 2007 році захистив докторську дисертацію «Теоретичні основи нових металургійних процесів одержання молібдену, вольфраму та їх сполук». У 2007 році – проректор, професор-завідувач кафедри хімічної технології Університету «Україна». В 2008 році нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України. З 2008 року – заступник директора з наукової роботи та міжнародного співробітництва Інженерно-технологічного інституту Університету «Україна». В цьому ж році призначений ВАК України членом Спеціалізованої вченої ради при Запорізькій державній інженерній академії із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальністю «Металургія кольорових і чорних металів». У 2009 році визнаний кращим викладачем – керівником науково-дослідної роботи студентів. Читає курси лекцій із загальної і неорганічної хімії, фізичної хімії, екології та ресурсозбереження, основ наукових досліджень. Із 2009 року – директор Інженерно-технологічного інституту Університету «Україна».

    З метою відкриття нових спеціальностей та розширення кола наукових інтересів у 2009 році з ініціативи В.В. Малишева кафедра хімічної технології перейменована на кафедру хімії та новітніх хімічних технологій, а в 2010 році на магістерському рівні впроваджено спеціалізацію «Сучасні нанотехнології».

    Сучасний стан розвитку освіти, науки та виробництва потребує тісної та взаємовигідної співпраці вищих навчальних закладів і установ Національної Академії наук України. З 2009 року В.В. Малишев, не залишаючи основної роботи в Університеті «Україна», повертається до Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України завідувачем відділу високотемпературного електрохімічного синтезу.

    У 2010 році рішенням ВАК України Малишеву В.В. присвоєно вчене звання професора по кафедрі хімії та новітніх хімічних технологій. У цьому ж році його знову визнано кращим викладачем – керівником науково-дослідної роботи студентів. Обрано експертом наукових журналів «Металургія», «JournalSurface Engineered Materials and Advanced Technology», «International Journal of Corrosion».

    Він є автором 460 друкованих праць, із них 408 наукового змісту (в тому числі 2 монографій, 11 авторських посвідчень СРСР і патентів України на винахід, 201 наукової статті (в тому числі 121 у закордонних виданнях), 22 статей у різноманітних збірниках, 175 тез доповідей., 31 методичного характеру, 18 навчально-методичних видань. Із 201 наукових статтей 161 видана в журналах із визначеним імпакт-фактором.

    У рамках науково-дослідних проектів Віктор Володимирович працював і викладав у науково-дослідних інститутах Франції (Париж і Марсель), Німеччини (Дармштадт), Австрії (Віннер-Нойштадт), Китаю (Шанхай), Словаччини (Братислава), Словенії (Любляна), Угорщини (Будапешт і Мішкольц), Румунії (Бухарест), Литви (Вільнюс), Білорусії (Мінськ).

    Професійна діяльність і хоббі В.В. Малишева співпадають. Трудоголік, про яких говорять: «швидше завтрашній день – і на роботу». Йому подобаються також мандрівки, які практично завжди співпадають із професійною діяльністю. Але улюблене місце і мрія – це дім, в який би він повертався і де б на нього чекали.

    Коло наукових інтересів: хімія і електрохімія сполук тугоплавких та рідкісних металів; технології отримання тугоплавких та рідкісних металів і сполук; технології неорганічного синтезу їх сполук із неметалами, сплавів та інтерметалідів; нанохімія; хімія і електрохімія напівпровідників та діелектриків; екологія і ресурсозбереження в технологіях неорганічної хімії.

    Починаючи з 2004 року, під керівництвом В.В. Малишева зароджується і формується наукова школа за напрямом новітніх технологій одержання тугоплавких металів і синтезу сполук на основі іонних розплавів. Тематика його наукової школи значно розширюється. Із урахуванням проблем зміцнення незалежності держави, ресурсозбереження та енергозбереження тематика досліджень розповсюджується на переробку вторинної сировини та відходів промисловості. Сучасний розвиток науки і виробництва спричиняє виникнення нанотехнологічного напрямку досліджень. Фундаментальні результати цих досліджень стають основою принципово нових хімічних та електрохімічних процесів одержання тугоплавких і благородних металів, синтезу їх сполук із неметалами. Поєднання фундаментальних і прикладних досліджень – головна риса наукової школи.

    За цей час побачили світ дві монографії професора В.В. Малишева. В них розглянуті механізм і кінетика електродних процесів за участю металів і неметалів в іонних розплавах, узагальнені результати досліджень. Одна з них, написаних у співавторстві з А.М. Сущенко в жанрі науково-популярної журналістики про історію відкриттів, властивості та застосування металів і сплавів, призначена для найширшого кола читачів: учнів, студентів, викладачів, спеціалістів – усіх тих, хто цікавиться історією та розвитком хімії, металургії та матеріалознавства.

    Розміщення «біографій» металів представлено у порядку «знайомства» людини з ними без перевантаження книги складними хімічними формулами і рівняннями реакцій. «Біографії» металів містять чимало фактів, кумедних історій, легенд, міфів, курйозних подій. У книзі читач зустрічаєтеся з реальними і видуманими персонажами, міфологічними героями, філософами, дослідниками природи, мандрівниками, ремісниками, металургами, історичними і політичними діячами, письменниками, винахідниками, вченими. Розглянуто «персональні заслуги» кожного металу перед сучасною технікою та його можливе використання у майбутньому.

    Наукові напрямки, які складають наукову школу Віктора Володимировича: високотемпературна електрохімія тугоплавких металів; обгрунтування нових концепцій високотемпературного електрохімічного синтезу; створення наукових основ використання нових низькотемпературних розплавлених електролітів; встановлення механізму і кінетики електрохімічних процесів металів; хімія та синтез наноматеріалів і наноструктур, наноелектрохімія; розробка нових перспективних ресурсо- та енергозберігаючих екологічно безпечних методів; створення навчально-методичних та публіцистично-методичних видань у галузі наукових досліджень.

    Займатися їх анотуванням – завдання не реальне і важко здійсненне: адже інформаційно-публіцистичний Інтернет-сайт «Трибуна Україна» - не академічний збірник. Але наукова робота, виконувана ним і його колегами та учнями, безумовно, заслуговує на повагу й увагу. Я назву лише кілька прізвищ тих, хто з Метром від науки вирішує важливі завдання, хто є його однодумцями, прихильниками і послідовниками. Це доцент, к.х.н. Д.Б. Шахнін, доцент, старш. викл., к.х.н. Д.-М. Брускова, ст.н.с., н.с., к.х.н. С.Ю. Саричев, інженер О.Д. Писаненко. доцент, к.х.н. Б.С. Мраморнов, доцент, к.х.н. В.А. Душейко, доцент, к.х.н. А.І. Габ, старш. викл. Урсуляк Л.В., ст.н.с., к.х.н. Ускова Н.М., н.с., інженер О.М. Гудименко. Це і є дійсно наукова школа, школа однодумців, колег, справжній, абсолютно не формальний союз дослідників. Його неможливо створити в наказовому порядку, за допомогою адміністративного підходу.

    У цей же період опубліковано 31 видання методичного характеру. Їх головний зміст – проблеми вибору профілю навчання, практика управління профільним навчанням, система та спеціальні курси профільного навчання, післядипломна освіта, самовизначення особистості в контексті інтеграції України до європейського інтелектуального простору, співпраця в системі «школа – ВНЗ». У їх підготовці та опублікуванні активну участь брали викладачі кафедри хімії та новітніх хімічних технологій доц., к.х.н. Л.А. Липова, старш. викл. П.А. Замаскіна, старш. викл. Л.В. Урсуляк, старш. викл. кафедри психології Т.Ф. Лукашенко.

    В усіх зазначених вище напрямках діяльності наукової школи беруть участь студенти Університету «Україна». Результати їхніх досліджень протягом останніх чотирьох років доповідались на університетських конференціях і відображені в понад 50 тезах доповідей. У 2010 році студентка А.І. Ізварина за роботу «Дослідження механізму сплавоутворення молібдену з нікелем і кобальтом в оксидних розплавах» стала лауреатом Всеукраїнського студентського конкурсу в галузі хімічних технологій.

    Станом на сьогодні захищено три кандидатські дисертації. Над кандидатськими дисертаціями працюють два пошукачі та один аспірант. Двоє співробітників Університету «Україна», яких консультує професор В.В. Малишев, працюють над докторськими дисертаціями.

    Співробітники наукової школи В.В. Малишева активно співпрацюють із закордонними установами та закладами Франції (Марсель, Орлеан), Німеччини (Дармштадт), Греції (Патрас), Китаю (Шанхай), Австрії (Віннер Нойштадт), Угорщини (Мішкольц), Словакії (Братислава), Словенії (Любляна), Румунії (Бухарест), Болгарії (Софія), Литви (Вільнюс), Білорусі (Вітебськ).

    Широка географія ділових, наукових, дружніх контактів професора В.В. Малишева, як, втім, широке і коло його наукових інтересів.

    Ознаками наукової школи професора В.В. Малишева є наявність наукової спільноти, яка розвивається у часі та просторі, спрямована на розробку нового, оригінального напрямку в науці. Це і є спільність наукових інтересів, принципів та методичних підходів при виконанні програми досліджень. Тут є все для свободи творчості.

     

    Ігор Олександров, журналіст

     

    Основні напрямки діяльності наукової школи за напрямом новітніх технологій одержання  тугоплавких металів і синтезу сполук на їх основі з іонних розплавів

     

    Високотемпературна електрохімія тугоплавких металів IV-VIB груп періодичної системи і неметалів (бор, кремній, вуглець, фосфор, сульфур), електрохімічна кінетика та механізми управління багатоелектронними електрохімічними процесами в розплавлених електролітах.

    Досліджено кислотно-основні властивості та комплексоутворення у високотемпературних (вольфраматних, молібдатних, фосфатних, карбонатних, боратних) розплавах для цілеспрямованого формування електрохімічно активних частинок. Доведені принципи керування багатоелектронними процесами електровідновлення тугоплавких металів у сольових розплавах, враховуючи кислотно-основні взаємодії, комплексоутворення металів із компонентами розплаву, пасіваційні та адсорбційні процеси на електродах.

    У розвитку цього напрямку досліджень наукової школи активну участь беруть такі співробітники кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна» та відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України: доцент, к.х.н. Д.Б. Шахнін, доцент., к.х.н. А.І. Габ, старший викладач, к.х.н. Д.-М. Брускова, ст.н.с., к.х.н. Н.М. Ускова, н.с., к.х.н. С.Ю. Саричев, інженер О.Д. Писаненко.

     

    1.    Обгрунтування нових концепцій високотемпературного електрохімічного синтезу дисперсних порошків та покриттів подвійних та потрійних сполук тугоплавких металів із неметалами.

    Проведено термодинамічне обґрунтування можливості здійснення високотемпературного електрохімічного синтезу в різних режимах ведення процесу. Розроблені методи наближення і суміщення парціальних процесів електровідновлення компонентів синтезу для їх спільного електровідновлення. Розроблено критерії реалізації високотемпературного електрохімічного синтезу подвійних (карбіди, бориди, силіциди, фосфіди, сульфіди) та потрійних (карбобориди, карбосиліциди, боросиліциди) сполук тугоплавких металів.

    У розвитку цього напрямку досліджень наукової школи активну участь беруть такі співробітники кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна» та відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України: доцент, к.х.н. Б.С. Мраморнов, доцент, к.х.н. В.А. Душейко, доцент, к.х.н. А.І. Габ, стар. викл. Урсуляк Л.В., ст.н.с., к.х.н. Ускова Н.М., н.с., інженер О.М. Гудименко.

     

    2.    Створення наукових основ використання нових низькотемпературних розплавлених електролітів на основі змішаних молекулярних та іонних органічних речовин для дослідження електрохімії, одержання та обробки тугоплавких і благородних металів.

    Розроблено загальну наукову концепцію визначення та вибору низько (кімнатно) – температурних розплавів – розчинників, їх синтез для реалізації електрохімічних процесів розчинення та осадження тугоплавких і благородних металів. Обґрунтований науковий підхід, підтверджений експериментальними результатами, дозволяє прогнозувати спрямованість процесів електровідновлення тугоплавких і благородних металів для одержання металевих осадів у вигляді дисперсних порошків чи покриттів на металевих основах.

    У розвитку цього напрямку досліджень наукової школи активну участь беруть такі співробітники кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна» та відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України: доцент, к.х.н. Д.Б. Шахнін, старший викладач, к.х.н. Д.-М. Брускова, старший викладач О.І. Заблоцька, інженер О.М. Подиман, аспірант Л.А. Молотовська.

     

    3.    Встановлення механізму і кінетики електрохімічних процесів сплавоутворення легких, тугоплавких та благородних металів у високо-, середньо- та низькотемпературних розплавах.

    Реалізовано процеси одержання гальванічних покриттів тугоплавких (вольфраму, молібдену, ванадію, цирконію, титану, кобальту, нікелю) і благородних (платини, родію, рутенію) металів на металевих основах із розплавлених солей. Розроблено процеси одержання порошків і гальванічних покриттів сплавів та інтерметалідів алюмінію, цирконію, титану, ванадію, ніобію, танталу, молібдену, вольфраму з металами тріади заліза, ренієм, міддю. Доведено, що склад і структура осадів визначається різницею стандартних електродних потенціалів і схожістю чи відмінністю кристалічних ґраток компонентів осадження.

    У розвитку цього напрямку досліджень наукової школи активну участь беруть такі співробітники кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна» і відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України: професор, д.х.н. В.М. Руденко, доцент, к.х.н. А.І. Габ, старший викладач, к.х.н. Д.-М. Брускова, ст.н.с., к.х.н. С.М. Кочетова, н.с., к.х.н. А.А. Савчук, інженер В.Г. Глушаков.

     

    4.    Хімія та синтез наноматеріалів і наноструктур, наноелектрохімія.

    Розроблено спеціальні електрохімічні методи (температурні та струмові режими ведення електролізу) і методи металотермічного відновлення (склади фонових електролітів, компоненти для відновлення, метали – відновники, температура та тривалість процесу відновлення) для зменшення розмірів електроосаджених металів, неметалів та синтезованих карбідів, боридів і силіцидів тугоплавких металів до наномасштабу.

    У розвитку цього напрямку досліджень наукової школи активну участь беруть такі співробітники кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна» і відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України: професор, д.т.н. О.А. Крупа, професор, д.х.н. Н.Ф. Кущевська, доцент, к.т.н. Гладка Т.М., доцент ,к.т.н. В.С. Клименко, аспірант Л.А. Молотовська.

     

    5.    Розробка нових перспективних ресурсо- та енергозберігаючих екологічно безпечних методів вторинної переробки відходів виробництв і вилучення тугоплавких та благородних металів із руд і концентратів.

    Розроблено електрохімічні методи селективного розчинення відпрацьованого твердосплавного інструменту у водних та розплавлених електролітах із повторним повернення компонентів у виробництво. Запропоновано високотемпературні екстракційні методи вилучення вольфраму, молібдену, нікелю, кобальту, срібла та золота з руд і концентратів.

    У розвитку цього напрямку досліджень наукової школи активну участь беруть такі співробітники кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна» та відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України: професор, д.х.н. В.М. Руденко, професор, д.х.н. О.П. Перепелиця, доц., к.х.н. Б.С. Мраморнов, старший викладач А.І. Дуліцька, старший викладач А.І. Ізваріна.

     

    6.    Створення навчально-методичних та публіцистично-методичних видань у галузі хімії, наукових досліджень, будівельних конструкцій, машин та агрегатів, нанотехнологій. профільного навчання, післядипломної освіти, співпраці в системі «школа - ВНЗ».

    У період із 2004 р. науковою школою опубліковано 18 навчально-методичних видань (навчальних посібників, опорних конспектів лекцій, методичних вказівок до вивчення дисциплін і практичних занять, атласів конструкцій) у галузі неорганічної, органічної, аналітичної та фізичної хімії, хімії тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів, наукових досліджень, будівельних конструкцій, машин і агрегатів, нанотехнологій. У їх створенні активну участь брали викладачі кафедри хімії та новітніх хімічних технологій професор, д.т.н. О.А. Крупа, професор, д.х.н. В.М. Руденко, професор, д.х.н. Н.Ф. Кущевська, доцент, к.х.н. А.Г. Старенький, доцент, к.х.н. Б.С. Мраморнов, доцент, к.х.н. Б.К. Пасальський, доцент, к.х.н. А.І. Габ, доцент, к.т.н. В.С. Палійчук, доцент, к.т.н. М.М. Племянніков, доцент., к.т.н. М.М. Тимонін, доцент., к.т.н. В.С. Клименко, доцент., к.т.н. Т.М. Гладка, старший викладач, к.х.н. Д.-М.Я. Брускова, старший викладач Л.В. Урсуляк, директор Індустріального коледжу О.В. Туманська, голова Асоціації «Київміськбудматеріали», Генеральний директор комбінату «Будіндустрія» В.Г. Нестеров.

    У цей же період опубліковано 31 видання методичного характеру. Їх головний зміст – проблеми профілю вибору навчання, практика управління профільним навчанням, система та спеціальні курси профільного навчання, післядипломна освіта, самовизначення особистості в контексті інтеграції України до європейського інтелектуального простору, співпраця в системі «школа - ВНЗ». У підготовці та друку активну участь брали викладачі кафедри хімії та новітніх хімічних технологій доцент, к.х.н. Л.А. Липова, старший викладач П.А. Замаскіна, старший викладач Л.В. Урсуляк, старший викладач кафедри психології Т.Ф. Лукашенко.

     

    В усіх зазначених вище напрямках діяльності наукової школи беруть участь студенти Університету «Україна», учасники СНВП «Технолог», що працює при кафедрі хімії та новітніх хімічних технологій. Результати їхніх досліджень протягом останніх чотирьох років доповідались на університетських конференціях і відображені в понад 50 тез доповідей. У 2010 р. робота студентки А.І. Ізвариної «Дослідження механізму сплавоутворення молібдену з нікелем і кобальтом в оксидних розплавах» стала лауреатом Всеукраїнського студентського конкурсу в галузі хімічних технологій.

     

    Станом на сьогодні захищено три кандидатські дисертації. Над кандидатськими дисертаціями працюють два здобувачі та один аспірант. Двоє співробітників Університету «Україна» працюють над докторськими дисертаціями.

     

    Співробітники наукової школи активно співпрацюють із такими закордонними установами та закладами:

    1. Інститут промислових термічних систем Університету Прованс (м. Марсель, Франція) – в галузі вивчення електрохімічної поведінки вуглецю, молібдену та вольфраму і високотемпературного електрохімічного синтезу дисперсних порошків та покриттів карбідів молібдену та вольфраму.

    2. Хіміко-металургійний інститут (Орлеан, Франція) – в галузі створення принципово нових екологічно безпечних низькотемпературних електролітів для втілення електрохімічних процесів осадження, рафінування та обробки металів.

    3. Технічний університет (м. Дармштадт , Німеччина) – в галузі розробки альтернативних електрохімічних та металотермічних методів одержання нанокристалічних силіцидів металів VI-B групи.

    4. Інститут хімічної інженерії та високотемпературних хімічних процесів (м. Патрас, Греція) – в галузі вивчення структури розплавлених солей із подальшим їх використанням для процесів високотемпературного електрохімічного синтезу карбідів, боридів і силіцидів металів IV-VIB груп.

    5. Східнокитайський технічний університет (м. Шанхай, Китай) – у галузі використання нестаціонарних струмових режимів при високотемпературному електрохімічному синтезі та вивчення електрохімічної поведінки й електролітичного одержання бору із галогенідних розплавів.

    6. Європейський центр досліджень у галузі прикладної електрохімії (м. Віннер Нойштадт, Австрія) – в галузі електрохімії ніобію та танталу в низькотемпературних розплавах.

    7. Фундація Баї Золтона для прикладних досліджень (м. Мішкольц, Угорщина) – в галузі розробки нових електрохімічних методів одержання боридів цирконію та титану.

    8. Мішкольський університет (м. Мішкольц, Угорщина) – в галузі вивчення електрохімічної поведінки силіцію та його одержання із галогенідних і галогенідно - оксидних розплавів.

    9. Інститут неорганічної хімії (м. Братислава, Словакія) – в галузі вивчення структури та електрохімічних властивостей ніобій та танталовмісних галогенідних розплавів.

    10. Словацький технічний університет (м. Братислава, Словакія) – в галузі розробки теоретичних основ і практичної реалізації технологій металізації напівпровідникових матеріалів в іонних розплавах.

    11. Інститут Йожефа Стефана (м. Любляна, Словенія) – в галузі одержання, вивчення структури та властивостей покриттів карбідів молібдену та вольфраму, диборидів цирконію та титану з фторидних розплавів та одержання дисперсних порошків карбіду вольфраму, нанесення покриттів на його основі, регенерації з відпрацьованого інструменту.

    12. Інститут фізичної хімії (м. Бухарест, Румунія) – в галузі електрохімічного одержання надтвердих та жароміцних дисперсних порошків боридів хрому і вольфраму та вивчення їх фізико-механічних і хімічних властивостей.

    13. Університет хімічної технології та металургії (м. Софія, Болгарія) – в галузі одержання, анодного розчинення та корозії нових порошків і покриттів сплавів та інтерметалідів молібдену (вольфраму) з нікелем (кобальтом).

    14. Інститут хімії (М. Вільнюс, Литва) – в галузі розробки теоретичних основ одержання композиційних гальванічних покриттів і матеріалів на основі кобальту, нікелю та надтвердих діелектричних і карбідних мікрочасток.

    15. Вітебський державний університет, фізичний факультет (м. Вітебськ, Білорусь) – у галузі розробки теоретичних основ і практичного здійснення високотемпературного електрохімічного синтезу карбіду вольфраму з іонних розплавів та вивчення його фізико-механічних і каталітичних властивостей.