Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Корпус на Подолі

    НА КОЖНОМУ КРОЦІ – СЛАВНА МИНУВШИНА!

    Корпус Університету «Україна» на Подолі по вулиці Хорива, 1г

     

     

    Сучасний вигляд будівлі        Приміщення після закінчення ремонту (2001 рік)

     

    Кафедра дизайну Університету "Україна" знаходиться в мальовничому, історичному місці Києва, на Подолі, одному з найстаріших місць, а саме у правобережній низині між річкою Почайною і схилами Старокиївської гори, Замкової гори і гір Хоревиця і Щекавиця.

    Як відомо з історичних джерел, перші людські поселення на Подолі з'явились на початку нашої ери. Відомості про Поділ і його кам'яні будівлі (церква Іллі, Турова божниця, Богородиці Пирогощі, Кирилівська церква) містяться у стародавніх літописах, в "Слові о полку Ігоревім". За часів Київської Русі Поділ був торговим   ремісничим   центром  міста.  


    Вид на Поділ із Замкової гори

    Тут  знаходились ремісничі квартали, такі, скажімо, як Гончарі, Дьогтярі, Кожум’яки, центральний міський ринок, пристань. Звідси і назви вулиць Щекавицька, Хорива, Борисоглібська, Ігоревська, Братська, Волоська. На Подолі були лінії оборони, яка проходила по річці Глибочицькій (нині Верхній Вал та Нижній Вал). Центром Подолу було Торжище (на місці нинішньої Контрактової площі). В середині ХШ століття у зв'язку з руйнуванням верхньої частини  міста  під  час  навали  орд  Батия  Поділ  фактично

    Контрактова площа

    став головним районом міста. На початку XVII століття з ініціативи Іова Борецького на Подолі була відкрита приходська школа. З 1610 року І. Борецький - священик у Києві, один із організаторів Київської братської школи (1615), з 1620 - її перший ректор, київський митрополит. Був наставником Воскресенської церкви (знаходилась на місці нинішнього будинку № 9 по вул. Героїв Трипілля; у квітні 1910 в ній вінчалася поетеса А.А. Ахматова.)

    У подальшому в цьому районі розміщалися магістрат, Київське братство, Київська академія. З кінця XVII століття тут розгорнулася інтенсивна забудова. Починаючи з 1797 року, на Подолі відбувалися, як і нині, щорічні контрактові ярмарки. Після пожежі 1811 року, яка знищила більшість будівель,

    Поштова площа

    Поділ було заново сплановано. Були прокладені нові вулиці, які збереглися до нашого часу.

    Поряд із нашим університетом функціонує Подільський критий ринок, відомий як Житній базар. Раніше це був один із економічних центрів Києва. Бере він свій початок з часів Київської Русі. Річка Глибочиця ділила ринок на дві частини. В XV столітті це - основний торговий центр Києва. Тут двічі на рік збиралися ярмарки. Він і пізніше продовжував залишатися одним із головних торгових центрів міста, чому значною мірою сприяла близькість Дніпра і пристані. Яскраво описано Житній ринок  у  повісті  М.В.  Гоголя  "Страшна помста".  Змальовував


    Житній ринок

    його і на своїх картинах художник М.М. Сажин (40-і роки XIX століття). В 1980 році на території Житнього ринку був відкритий Подільський критий ринок.

    Біля ринку бере свій початок вулиця Хорива, одна з найдавніших вулиць Києва, в одному зі старих будинків якої знаходиться університет. Названа вулиця на честь Хорива - згідно з літописом, одного із засновників Києва. На Хоривій вулиці біля Миколи Притиської церкви (XVII ст.; № 5) селилися багаті подільські міщани, яким належали кам'яні будинки (в т.ч. будинок київського сотника С. Туптала - батька відомого громадського діяча 18 ст. митрополита Д. Ростовського і так званий будинок Артемихи). Але, на жаль, ці будинки не збереглися. В будинку № 6 - пам'ятнику архітектури початку 19 ст. - розміщувалося повітове училище.


    Церква Миколи Притиска

    На розі вулиць Костянтинівської та Хоривої знаходиться будинок - пам'ятник архітектури 17 ст. Під час перебування в Києві в 1706-07 роках в ньому зупинявся Петро І. Перебудований будинок близько 40-х років XVIII ст. Належав, мабуть, багатим київським міщанам. Незвичайне розташування будинку - під кутом - свідчить про минуле його використання. В другій половині XVIII ст. тут був лікувальний заклад,   на   початку   19  ст. -   Києво-Подільська   початкова   народна школа, пізніше - міський дитячий заклад. У 1976-81 роках тут працював музей історії Києва.


    Будинок Петра І

    Необхідно відмітити, що університет знаходиться, образно кажучи, в центрі історії нашої столиці. Тут кожен будинок дихає старовиною. Недарма ці місця охоче відвідують екскурсанти з усіх кінців світу. Неподалік від університету знаходиться вулиця Фроловська - від Хоривої до Контрактової площі. Пролягає вона біля Замкової гори. Житлові будинки №№ 5, 6 і 7 - пам'ятники архітектури. В будинку №5 народилися  Н.В. Закревський (історик Києва, який  навчався  в першій Київській гімназії, автор фундаментального твору "Описание Києва" 1868) і академік Академії наук України Д.І. Баталій (1857-1932).

    Будинок Артемихи

    На Фроловській вулиці знаходяться будівлі Фроловського жіночого монастиря. Як архітектурний ансамбль монастир відомий з XV ст. В 1710 році його об'єднали з Вознесенським монастирем, переведеним з Печерську у зв'язку із будівництвом Старої Печерської фортеці. В 1722-32 роках було побудовано Вознесенську церкву - шестигранну, трьохапсидну споруду. На Захід від головного храму розташована двоповерхова трапезна - зал із церквою і господарськими будівлями. Після пожежі 1811 року відновленням будівлі монастиря керував архітектор А.І. Меленський.

    Дзвіниця монастиря, вид з вулиці Притисько-Микільської, Воскресенська церква

    На території монастиря збереглося декілька його споруд: Воскресенська церква (у стилі класицизму; 1824), кругла ротонда, фасад якої було прикрашено іонічним ордером, дзвіниця (1740), перебудована в 1824 - прямокутна трьохярусна споруда (1-й ярус - проїзд, 2-й із двохколонним портиком тосканського ордеру, 3-й ярус - купол на барабані з високим шпилем); будинок ігумень - невелике прямокутне в плані приміщення, вхід якого декоровано двохколонним іонічним портиком (1822). Влітку на території монастиря висаджується багато екзотичних квітів, які квітнуть до пізньої осені. Загалом на території монастиря багато різноманітної зелені, дерева, кущі троянд. Біля головної церкви круглий рік працює фонтан із джерельною водою, насиченою розчином йоду, за свідченням фахівців досить корисною для лікування ряду захворювань.

    Вийшовши із приміщення університету, можна побачити ще одну оригінальну архітектурну споруду - Андріївську церкву, яка розташувалася на мальовничому узгір'ї між вулицею Десятинною та однойменним узвозом. Цікава історія самої гори. У свій час на горі стояв виконаний із дерева ідол, покровителя слов'ян, бога Перуна. Після затвердження християнства як державної релігії на місці Перуна було встановлено хрест. Народна легенда пов'язала його з освяченням в І столітті н.е. київським міським апостолом Андрієм Первозванним (звідси і назва гори), який нібито передбачив виникнення Києва. В II столітті на Андріївській горі виник Андріївський або Янчин монастир (Янка - дочка київського князя Всеволода Ярославовича, яка постриглася в ньому дівою), де була заснована в Росії жіноча школа з вишивальною майстернею. В 1215 на Андріївській горі побудовано Хрестовоздвиженську церкву, яка проіснувала до початку 17 століття.

     

    Замок Річарда Левова серце на Андріївському узвозі

    Пізніше на її місці було споруджено церкву з дерева, яка згоріла під час однієї з пожеж в кінці 17 століття. У 18 столітті на схилах Андріївської гори знаходився Аптекарський сад.

    Та повернемося до самої Андріївської церкви. У наш час це - значний пам'ятник архітектури. Закладена вона була в 1744 році у зв'язку із приїздом до Києва імператриці Єлизавети Петрівни. Побудована вона в 1749-1753 роках в стилі бароко за проектом архітектора В.В. Растрелі. Будівництвом керував знавець своєї справи І.Ф. Мічурін. Висота церкви - 60 метрів (без стилобата - 46 метрів), довжина 32 метри, ширина 23 метри. Однокупольний храм із п'ятиголовим завершенням створено у вигляді хреста, в кутах якого розмістилися декоративні башти на масивних стовпах, які грають роль контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами і прикриті трьома парами колон із капітоліями корінфського ордера. Вся будівля церкви спирається на двоповерхове приміщення - стилобат із вісьмома кімнатами на кожному поверсі, стіни якого являють собою фундаменти церкви. Навкруги церкви - тераса; з неї відкривається мальовнича панорама Подолу та Дніпра. В середині Андріївську церкву прикрашено ближче до стилю рококо. Це виконано з форм українських різьбярів М. Чвитки, Я. Шевлицького, московських майстрів Івана і Василя Зиміних, П. Ржевського та інших.

    Іконостас (1753-1761) прикрашено різьбленим позолоченим орнаментом, скульптурою та живописом, виконаних "живописною командою" канцелярії від будівель (керував "командою" художник І.Я. Вишняков). На споруді олтаря є картини багатьох художників того часу.


    Письменник Яків де Бальмен після відвідання ним "галереї святого Андрія Первозванного" в 1833 році писав: "Які величні праворуч гори і Лавра, і який красивий біля ніг Поділ - зовсім інше місто".

    Андріївська церква має чудову акустику, і в ній часто влаштовуються концерти камерної музики.

    Повз Андріївську церкву, починаючи від Володимирської вулиці до Контрактової площі, проходить Андріївський спуск. Це був найкоротший шлях від Верхнього міста до Подолу. Назва ця відома з 40-х років 18 століття. Основна забудова здійснювалася в 90-х роках 19 - початку 20 століття. На Андріївському спуску проживали відомі діячі свого часу: письменник М.А. Булгаков, історик С.Т. Голубев, художники І.С. Макушенко, Ф.С. Красицький, скульптор Ф.П. Балавенський, філолог-орієнталіст Т.Г. Керма та інші.

    У верхній частині Андріївського спуску розмістився історичний музей України, Андріївська церква. Андріївський спуск пересікають вулиці Боричів тік і Зелінського.

    Іван БЕСЄДІН,

    фахівець видавничо-друкарського комплексу