Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+38-067-406-53-92
Приймальна комісія
відділ оргроботи
+38-067-503-64-52
+38-067-328-28-22
Viber відділу обліку
+38-067-500-68-36
+38-067-242-71-34
Київ, вул. Львівська, 23 office@uu.ua

Беспянська-Гордієнко Галина Василівна

 

Беспянська-Гордієнко Галина Василівна

 

Галина БЕСПЯНСЬКА-ГОРДІЄНКО: «НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС – ЦЕ СПІВТВОРЧІСТЬ ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТА»

 

1 листопада, 2010

 

Загальний педагогічний досвід доцента кафедри документознавства та інформаційної діяльності Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» Галини Беспянської-Гордієнко складає майже 30 років. Вона, філолог за освітою, ще в 90-х роках поринула в мовний світ документознавчої проблематики. Потім її професійні напрацювання отримали розвиток у колективі університетської кафедри, яка пройшла десятилітній шлях становлення. Зараз перелік основних друкованих робіт Галини Василівни сягає 50-ти. З-поміж них − чотири навчальних посібники: «Машинопис», «Діловодство», «Справочинство», «Організація роботи з документами».

 

- Галино Василівно, що змусило вас, фахового вчителя української мови та літератури, зайнятися документознавством?

- Напевне, природний потяг до розвитку, пізнання й освоєння нового. Я вважаю цю рису основною для науковця, викладача. Дивіться, ми живемо в надзвичайно динамічному світі, насиченому інформацією, новітніми технологіями в усіх галузях діяльності людини. І мусимо почуватися в ньому комфортно й органічно. Мені здається, що не слід триматися за одне якесь професійне вміння і критикувати все нове та незрозуміле, картати політиків та урядовців через безробіття й невисокі зарплати. А набувати нових знань і умінь, аби бути затребуваними в будь-яких умовах.

От свого часу я почала з елементарного: вивчила машинопис, набула навичок швидкого набору тексту, а фахове володіння українською мовою дозволило мені стати конкурентоздатним фахівцем. Знання клавіатури, латинського шрифту допомогло опанувати комп’ютер тоді, коли його побоювалися не тільки філологи, а й інженери. Оволодіння різними комп’ютерними програмами дозволило швидко і якісно добувати й систематизувати інформацію тощо…

- В якій саме галузі документознавства зосереджені ваші наукові інтереси нині?

- Останнім часом спектр наукових інтересів зміщено у проблематику текстотворення службових документів як мовної компетенції документознавців. Робота націлена на формування здатності майбутніх документознавців (і не тільки) готувати тексти службових документів, вільно володіючи не лише мовним інструментарієм фонетичного, лексичного, орфографічного, морфологічного, синтаксичного рівнів, а й власне елементами текстотворення. Адже майбутній документознавець повинен уміти аналізувати смислову організацію тексту на його функціональному, логічному, темо-рематичному рівні, пізнаючи закономірності надфразової організації тексту службових документів.

Поставлене завдання реалізує можливості вивчати й аналізувати текст в екстралінгвістичному контексті: формування умінь співвідносити мовні засоби з конкретними ситуаціями, умовами та завданнями спілкування, будувати та сприймати тексти різних типів відповідно до комунікативного наміру, конкретизованих у відповідях на запитання: хто, що, де, коли, з якою метою та як?

- Кажуть, ваш стиль викладання вирізняє не лише фахове володіння предметом та застосування інноваційних технологій навчання, а й високі досягнення у навчанні студентів із особливими потребами…

- Студенти з особливими потребами потребують додаткової уваги з боку викладачів й оволодіння ними спеціальними принципами, методами і прийомами навчання. Це складна й непроторена в Україні дорога − соціальна реабілітація людей із особливими потребами шляхом ґрунтовної професійної підготовки їх у ВНЗ. Мені в цьому допомагає мій життєвий досвід, а також моя педагогічна освіта, знання основ психології, теорії та методики навчання. Окрім того, я постійно перебуваю у стані самоосвіти: досліджую особливості навчання студентів із вадами слуху, зору, специфіку спілкування з дітьми, хворими на ДЦП, діабет тощо.

Знаєте, що найголовніше для викладача загалом, а для викладача інтегрованої групи тим більше, – бути завжди привітним, спокійним, уважним, урівноваженим, делікатним, демонструвати елементарну культуру поведінки, тим самим спонукаючи до такого стереотипу поведінки всіх свої студентів.

Насамперед, викладач має бути глибоко обізнаним на предметі, який він викладає. Але в умовах інтегрованого навчання успішним може бути тільки той фахівець, який урізноманітнює методику викладання залежно від рівня підготовки студентів та психологічного їх стану. Тобто, враховуючи індивідуальні особливості студентів, і те, що до університету неповносправні молоді люди навчалися в умовах спеціалізованого інтернату або вдома, викладачеві варто спершу шляхом тестування та індивідуальних співбесід виявити рівні навчальних знань і вмінь, психологічного розвитку, соціального досвіду студентів із особливими потребами. Бажано з’ясувати причини ускладнень, які виникають під час навчання у таких студентів. А після виявлення прогалин у знаннях внести до робочих навчальних програм корективи, спрямовані на усунення цих прогалин на початковому етапі навчання.

Впевнена, що слід дозволяти студентам із особливими потребами поетапно виконувати практичні завдання; здійснювати тестовий контроль їх знань і скеровувати індивідуальну самостійну роботу. Від викладача значною мірою залежить, чи буде в інтегрованій групі створена атмосфера навчання без страху. Варто також застосовувати різні форми та методи лекційного викладення матеріалу. Це можуть бути лекції-бесіди, що нагадують своєрідний діалог із аудиторією, або лекції-бесіди з розбиранням конкретних ситуацій та забезпеченням зворотного зв’язку з аудиторією. А загалом я переконана, що навчальний процес – це співтворчість, яка базується передусім на повазі, довірі й повному взаємному розумінні.

- Задоволені успіхами своїх вихованців?

- Звичайно. З-поміж, наприклад, першого випуску спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» значного професійного поступу досягли практично всі студенти з особливими потребами. Зокрема, Євген Клібановський реалізував свій творчий потенціал на викладацькій роботі в Університеті «Україна» та ЗАТ «МТС». Аліна Романчук та Марина Григорова обрали банківську сферу діяльності. Ярослав Мартинов знайшов застосування здатності утримувати в пам’яті значний обсяг цифрової інформації в центральному офісі Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Показовим є також те, що Сергій Ярмоленко, окрім працевлаштування, здобуває другу вищу освіту.

 

Ніна ГОЛОВЧЕНКО, для «Трибуни України»