Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Школа Бебика В.М.

    ШКОЛА ПОЛІТОЛОГІВ

    Валерій БЕБИК: «МИ ХОЧЕМО РОЗВИВАТИ СВОЮ НАУКОВУ ШКОЛУ ПОЛІТОЛОГІВ»

    18 листопада, 2010

    Ігор ОЛЕКСАНДРОВ, журналіст.

     

    Доктор політичних наук, професор політології, проректор Університету “Україна” Валерій Бебик очолює правління Всеукраїнської асоціації політичних наук, а як член Громадської гуманітарної ради при Президенті України зосереджений на суспільно значущих проблемах гуманітарного розвитку країни, підготовці пропозицій щодо забезпечення дотримання прав та свобод людини і громадянина у сферах освіти, науки, культури і мистецтва, охорони здоров’я, інтелектуальної та творчої діяльності…

     

    - Валерію Михайловичу, почну з наболілого для вищої школи питання: Президент України заявив, що бере під особистий контроль формування держзамовлення на підготовку фахівців із вищою освітою…

    - Нинішня система формування держзамовлення на підготовку фахівців із вищою освітою порушує Конституцію України. По-перше, тому, що відсутня прозора конкурсність між вузами в отриманні бюджетного фінансування. А та, що є – побудована на змаганні статусів керівників і брендів вузів, і повній відсутності оцінки якості підготовки фахівців на конкретних кафедрах. Зрозуміло, що це створює певні умови для корупції.

    По-друге, у так званому «конкурсі» не беруть участі недержавні та неурядові вузи, де є такі кафедри, які з кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення можуть дати фору багатьом державним ВНЗ. Хоча, якщо в державних вузах навчається більше 50% студентів за контрактом, у них треба відбирати статус державних і переводити в комерційні з усіма відповідними наслідками у сфері оподаткування.

    Якщо б це було в моїх силах, я б кожному студенту (із середнім балом атестата не менше дев’яти) видавав сертифікат на ту суму, яка виділяється державою на навчання одного студента (чим вище середній бал атестата та тестування, тим більша сума). І студент сам би вибирав, куди йому віднести свої гроші. А 1 вересня вуз передавав би зібрані сертифікати в Держказначейство, отримавши реальну винагороду за якість своєї роботи.

    Така прозора конкуренція викорінила б корупцію і знищила слабкі ВНЗ – незалежно від форми власності.

    - Не секрет, що сьогодні молодим кадрам важко знайти роботу. Як, на вашу думку, можна вирішити цю проблему?

    - Парламенту треба прийняти закон про перше робоче місце випускника (особливо – інваліда), а уряду – жорстко добиватися його виконання, передбачивши податкові пільги для тих підприємств і фірм, які виконують це державне соціальне замовлення…

    - Парламент може прийняти закон про мови. Як ви вважаєте, це спростить чи ускладнить життя учнів, студентів, викладачів і українців загалом?

    - В Україні має бути одна державна мова. Європейська Хартія про мови нацменшин нам не підходить. У Франції, Німеччині чи Італії ніколи не забороняли титульному етносу користуватися своєю мовою. А в Україні українську мову забороняли! Держава повинна заохочувати використання української мови в усіх сферах. Зрозуміло, не обмежуючи прав представників інших етносів…

    - Ви – спеціаліст у питаннях політології. Скажіть, чому український політикум живе у постійному режимі нервово-правового стресу?

    - Пора б, звичайно, перестати. Причин для «нервово-правового» стресу чимало. Візьміть хоча б Конституцію-1996 – вона теж була прийнята з порушенням регламенту Верховної Ради. І зараз усе частіше виникає відчуття, що можновладці хочуть жити відразу за двома Основними законами: Конституції-1996 і Конституції-2004. Наприклад, для того, щоб виправдати терміни повноважень, вони одну норму беруть з реанімованого закону, іншу – з похованого. Плутанина виходить…

    - Потрібна нова політична еліта. І «свіжа кров» політології теж не завадила б?

    - У цьому році Університет «Україна» вперше набрав студентів-політологів на перший курс. Для нас це знакова подія, оскільки кількість випускників шкіл кожного року зменшується, і ми змогли приплюсувати абітурієнтів за рахунок політологів. Водночас це велика відповідальність для нас, бо ми хотіли б розвивати свою наукову школу політологів. На першому етапі розвитку кафедри ми зробили ставку на вищий науковий рівень, тобто на підготовку кандидатів наук. На нашій кафедрі суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій 34 особи пишуть кандидатські дисертації. Це – аспіранти, здобувачі. В минулому році на нашій кафедрі захистилося троє, в цьому році ще троє, в цьому році вже прийнято до захисту 3 кандидатські дисертації наших викладачів і аспірантів: Наталії Трач, Юрія Бондаря (НПУ ім. М. Драгоманова) і Ольги Микитів (Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка). На наступний рік плануємо, що буде прийнято до захисту ще 3 дисертації. Отже, за три роки ми даємо Університету «Україна» 9 кандидатів наук.

    Тепер ми вирішили, що треба підіймати і нижчий рівень. Ті студенти, що прийшли до нас на політологію, мають найвищий бал по тестах серед усіх абітурієнтів, що зараховані до нашого Університету. Їх не багато, група невеличка, але я сподіваюсь, що всі вони будуть гарними фахівцями.

    Ми придумали для них цілу низку заходів: вони ходитимуть на ефіри, розроблятимуть інтернет-публікації, створюватимуть політичні сайти, братимуть участь у виборчих кампаніях. Це наша стратегія розвитку кафедри.

    Наступного року ми плануємо провести олімпіаду, і я хотів би, щоб наші студенти-політологи поїхали на всеукраїнську олімпіаду. Очікувати від них перемог на першому курсі буде передчасно, але нам потрібно їх «обкатати», бо вже на старших курсах вони мають себе показати. От така йде штучна підготовка політологів-першокурсників.

    Зараз ми подаємо в МОН на аспірантуру на іншу спеціальність – по соціальних комунікаціях. Вважаю, що є потреба підготовки саме таких фахівців на наший кафедрі. І, оскільки Університет «Україна» має бути представлений в освітньому середовищі, зараз наша кафедра бере участь у «розкрутці» Вищої школи політичного лідерства. Зараз, після закінчення виборчої компанії до місцевих рад, ми запропонуємо обласним, міським та районним радам цикл спеціальних навчальних курсів по навчанню депутатів. Це дуже важливий і цікавий момент. У нас розроблені такі навчальні курси, як депутатська діяльність, правові аспекти в організації місцевого самоврядування, робота з мас-медіа в органах місцевого самоврядування, зарубіжний досвід в організації місцевого самоврядування. В кожній країні є щось таке цікаве, що можна перейняти.

    У нас буде організовано навчання на місцях – в територіально відокремленних структурних підрозділах, із залученням місцевих викладачів, які будуть працювати за нашими навчальними планами. У нас є потужний сервер, інтернет-бібліотека, які допоможуть організувати це навчання за сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями.

    Хочу привернути увагу випускників шкіл, їхніх батьків, усіх, хто прагне отримати грунтовну гуманітарну освіту, до сучасної і перспективної спеціальності «Політологія». Університет «Україна» має всі можливості дати вам якісні знання і практичні навички!

     

     

    ВАЛЕРІЙ БЕБИК: «ЯКБИ Я БУВ НЕПРАВИЙ, МЕНЕ ДАВНО ЗМІШАЛИ Б ІЗ ЛАЙНОМ!..»

     

    1. Пане Валерію, Вас, без перебільшення, можна назвати українським Девідом Фарлонгом або Еріхом фон Денікеним, настільки перегукуються Ваші містично-історичні розвідки давньої історії України з роботами цих відомих авторів. А чим для Вас самого є Ваші дослідження – інтригуючими та провокаційними сюжетами для чергового випуску «Цивілізація Інкогніта» (телеканал «Тоніс») чи все ж, науковими гіпотезами, які потребують детального серйозного вивчення та доведення?

    Я – Валерій Бебик. І я – українець, представник однієї з найдавніших націй на планеті, яка створила європейську цивілізацію. Просто на певному етапі у нас вкрали нашу історичну першість і спробували перетворити на меншовартісне бидло. В чомусь це вдалося.

    Навіть ваше запитання (не ображайтесь!) у контексті праць зарубіжних дослідників є наслідком певного комплексу меншовартості, нав’язаного нам євро-германцями і жидо-кацапами. Я не можу бути другим чи третім. Бо українці – перші, хто вступив у контакт із Богом, створив писемність і зародки сучасної людської цивілізації.

    Мій телевізійний проект на «Тонісі» – логічне продовження авторської сторінки «Історія краю» в газеті «Голос України» та програми «З глибини тисячоліть» на Першій програмі Українського радіо, які я веду з 2008 року (слухайте щонеділі о 8:30 ранку).

    А мої дослідження – не просто робочі гіпотези, а наслідок системного аналізу вже напрацьованих наукових праць із історії, археології, філософії, теології, мовознавства та інших суспільних наук. Якби я був у чомусь неправий, жидо-кацапи, замасковані під істориків КПРС, давно змішали б мене з лайном.

    Свого часу ми з головним редактором «Голосу України» А. Горловим ходили до Інституту історії НАНУ, виступали, відповідали на запитання. І тоді він сказав нашим офіціозним історикам, що дасть такий же газетний обсяг для їхніх спростувань моєї теорії, як і мені. Пройшло вже 5 років і досі ніхто нічого не приніс. Симптоматично, хіба ні?..

     

    2. Ваші опоненти, яким Ви надаєте слово у випусках програми «Цивілізація Інкогніта», в один голос стверджують, що аналіз топонімічних автентичних назв та власних імен – ще не підстава робити висновки про центральну державотворницьку роль прадавніх українців в історії розвитку світової цивілізації. І що у дослідженнях такого формату є певна небезпека та спокуса зійти з дослідницького гіпотетичного шляху та створити таку-собі «пан-україністичну» теорію про вищість української нації… Яка Ваша думка з даного приводу?

    Я навмисно даю у своїх програмах слово офіціозним експертам, які консервативно мислять, «бо їх так навчили». Після цього озвучую інші погляди на усталені події і явища. А глядачам пропоную самим розібратися в цих проблемах.

    Якщо людина після цього захоче взяти в руки книгу, пошукати інформацію в інтернеті, я буду вважати свою місію закінченою. Бо головна моя мета – не нав’язати свою думку, а вмотивувати до пошуку нових знань. А з новими знаннями і приходить нове розуміння ролі українців у світових цивілізаційних процесах.

     

    3. Давня історія України має ще багато нерозгаданих сторінок. Але часто нові гіпотези та теорії, навіть ті, котрі опираються на певні археологічні докази й авторами яких є поважні та визнані в європейських університетах науковці, викликають певний спротив у місцевих, вітчизняних науковців та, як не дивно – місцевого самоврядування. Чому, на Вашу думку, так відбувається і чи відчуваєте Ви особисто такий спротив стосовно Ваших авторських досліджень?

    Я усвідомлюю, що своїми дослідженнями наживаю серйозних ворогів серед наукового чиновництва та антиукраїнських сил, які продовжують займати провідні позиції в Україні. Але я також усвідомлюю, що це потрібно робити. Спротиву я не боюсь, бо за мною – правда.

    Пройде зовсім небагато часу, і підручники з історії перепишуть на основі моїх напрацювань. Звісно, я теж можу в чомусь (дрібному) помилятися. Але в головному я абсолютно впевнений: українці – обрана Богом нація і у нас своя історична місія у Всесвіті.

     

    4. І все ж…. нерозгадані історичні секрети та віднайдені легенди наповнюють змістом прісні наукові факти. Чи плануєте Ви об’єднати викладені у випусках телепрограми ««Цивілізація Інкогніта» розвідки під однією палітуркою для того, аби кожен самостійно міг розмірковувати над Вашими дослідженнями і робити власні висновки?

    Починаючи з 2008 року я регулярно розміщую свої наукові статті в журналі «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації». Це ВАКівський, тобто науковий журнал, в якому статті друкуються з посиланням на джерела інформації. Потім друкується стаття в «Голосі України». Тут уже інший жанр – газетний і науково-популярний. Далі все це озвучується на радіо (УР-1, неділя, 8:30) і показується в наших фільмах на «Тонісі». Всі ці підходи поєднані в режимі мульти-медіа на сайті нашої програми. І кожна людина може вибрати собі зручний спосіб отримання інформації.

    Ви спитали про «єдину палітурку»? – Моя книга «Тисячолітня Україна» вже побачила світ два роки тому. Нині я готую нову книгу. Її робоча назва «Цивілізація. UA». Якщо все вийде так, як я хочу, це буде мульти-медіа проект: книга + відео.

     

    5. Чи готові Ви до співпраці в інших, не менш цікавих історичних напрямках, окрім прадавньої історії України ?

    Я очолюю Всеукраїнську асоціацію політичних наук (ВАПН), яка об’єднує університетських політологів, маю свою кафедру, викладаю в кількох українських та зарубіжних університетах. І це спонукає мене працювати і в режимі дослідження сьогодення. Тому, коли мене запрошують на політичні програми на телебачення чи радіо, я не відмовляюсь.

    Пишу й книги та статті з політології, політичного менеджменту і маркетингу, політичної історії та психології, соціальних комунікацій. Я не обмежую себе в інтересах. Якщо тема цікава, я над нею працюю і ділюсь своїми висновками із громадськістю.

    Зокрема, ВАПН має свою мережу сайтів (наукових, навчальних, публіцистичних), які теж займають досить велику частку мого часу. Але за цими інформаційно-комунікаційними технологіями – майбутнє.

    Окрім того, я не виключаю, що можу піти і в практичну політику. Бо хто ж, як не ми?..

     

    6. Чим найближчим часом планує здивувати глядачів телепрограми «Цивілізація Інкогніта» професор Валерій Бебик?

    Ми вже зняли майже 100 фільмів. Але у мене вже готові кілька нових сценаріїв. Вся справа – в часі і фінансах, які потрібні для зйомок. Ідей – вистачає, і нам буде чим здивувати наших глядачів.

     

    7. Ваші побажання читачам порталу «Аратта».

    Досягти гармонії: в собі, в суспільстві, у природі. Саме так я і розумію Трисуття Української Ідеї. СЛАВА ТИСЯЧОЛІТНІЙ УКРАЇНІ!

     

    ДОВІДКА:

    Валерій Бебик – професор, доктор політичних, кандидат психологічних наук, голова Всеукраїнської асоціації політичних наук, голова редакційної ради польсько-українського журналу «Nauki Społeczno-Humanistyczne / Соціально-гуманітарні науки», автор і ведучий програми «Цивілізація Інкогніта» телеканалу «Тоніс».

    Висунутий на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка 2015 року в номінації «Публіцистика і журналістика».

     

    Нагороди:

    • Переможець ХІІ Міжнародного конкурсу журналістів «Срібне перо» в номінації «Краща телевізійна програма 2013 року»;
    • Золота медаль «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» Київської організації Національної спілки журналістів України (2012);
    • Пам’ятна медаль Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка (2004);
    • «Людина року – 2003» за версією журналу «FORUM PSYCHOLOGICZNE» (Польща);
    • «Людина року – 2000» за версією газети «ОСВІТА» (Україна).