Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+ 380-44-409-27-62
+ 380-44-424-70-08
м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, каб. 104 Google map
pkuu@vmurol.com.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Балухо Любов Олександрівна

Балухо Любов Олександрівна

Світ врятує не лише Краса, а й Любов

(нарис)

 

Жінка зазвичай уособлює красу, відданість, любов і ще багато чеснот. Хто з письменників не писав про неї, хто з художників не малював її? Бо жінка − це початок! Початок людського життя і всього, шо є в тому житті. Ми завжди її бачимо красивою. Чи ви колись чули, що мама некрасива? Найкрасивіша! А кохана була в когось некрасива, а наречена, а донечка?...Ні! Звичайно ж, ні!

І красива жінка не фірмовим шматтям чи макіяжем, а тією неудаваною привабливістю і гідністю, що ними завжди відзначалися наші жінки. Я хочу познайомити вас із такою надзвичайною жінкою. Це колишня студентка Університету « Україна», яка навчалася з 2002 до 2007 роки в Інституті філології та масових комунікацій за спеціальністю «українська мова та література», працювала на посаді методиста кафедри української мови та літератури, заступника директора Інституту філології та масових комунікацій, − Любов Олександрівна Балухо.

Наша перша зустріч відбулася шість років тому. За столом сиділа жінка середнього віку, зосереджено щось писала, жодним рухом чи поглядом не виказувала свого зацікавлення нашою розмовою із завідувачкою кафедри Зінаїдою Олександрівною Сергійчук.

Із часом ми познайомилися ближче, часто спілкувалися, і я відкрила для себе багато таких граней характеру цієї жінки, які, здавалося б, не можуть поєднатися в одній людині.

Кажуть, що ім'я, яке дають нам при народженні, це своєрідний код особистості. Ось і Любов Олександрівна не просто Любов, Люба. Вона живе, люблячи життя, людей, роботу, свою сім'ю, своїх рідних. Колись вона мені сказала: «Всю свою силу, вміння, все, що в мене є, хочеться віддати своїм рідним».

У свою чергу вона люба − люба дружина, мама, бабуся, колега. Вона з любов'ю ставиться до своєї роботи, вміє створити затишок... Коли ти приходиш на роботу наприкінці семестру, несучи кілька пачок перевірених минулої ночі завдань, а по дорозі в деканат прихопив парочку відомостей на залік, ти забуваєш, що через кілька тижнів Різдвяні свята. Але, зайшовши на кафедру, відчувши запах хвої, побачивши яскраві ялинкові прикраси, з радістю згадуєш, що скоро свято, і повертаєшся до нормальних людських думок про своїх рідних. І навіть не здогадуєшся в цю мить, що це Любов Олександрівна потурбувалася і про гілочку ялинки, і про яскраві кульки аби нагадати, що в житті є радість, є свято, є близькі люди, які вас люблять і чекають.

А коли у вас день народження, то вона про вас не забуде, і ви одержите вітальну листівку, на якій буде зображено ваше усміхнене обличчя, і будуть написані поетичні рядки, складені цією жінкою саме для вас. Бо пише вірші Любов Олександрівна ще з 10 річного віку, і пише про все: про почуття, про природу, про все, що бачить і відчуває. А ще Любов Олександрівна малює маслом пейзажі, натюрморти. На стінах її квартири висять картини, написані її рукою. Каже, що мріяла бути архітектором, але не склалося. Займалася писанкарством. Навчала студентів Університету розписувати крашанки, розповідаючи про народні промисли на заняттях з народознавство. І за що б не бралася наша Люба, все набуває в неї значущості. Може тому, що ставиться до всього, що робить, з великою відповідальністю. Обрала тему дипломної роботи «Урбаноніми Києва», де досліджувала 476 назв вулиць міста Києва в історичному і лінгвістичному аспектах. Її робота була високо оцінена не лише як дипломна, а і як наукова. На всеуніверситетському конкурсі дипломних робіт здобула призове III місце.

Отож, за що б не бралася наша студентка Люба, колега Любов Олександрівна, все робить з великою любов'ю. А ми з любов'ю і повагою ставимося до неї.

І тоді хто заперечить, що світ врятує не лише Краса, а й Любов.

 

Луценко Роксолана,

студентка 5 курсу спеціальності

«Українська мова та література».

Університет «Україна» (денне відділення, м. Київ)